Адаптация законодательства к требованиям ЕС

 

 

1. Вступ.

  З початку 70 - х років, коли під час нафтової кризи ціни на нафту збільшились в 4 рази, країни Європейського Союзу (ЄС) розпочали реалізацію активної енергозберігаючої політики. Завдяки прийняттю та реалізації програм підвищення ефективності використання енергоресурсів промисловістю, посиленням вимог до енергоефективності в будівництві, підвищенню цін на енергоносії, активній популяризації енергозбереження вдалось значно скоротити споживання енергоресурсів. В більшості країн, при практично не змінних показниках споживання енергоресурсів, вдалося збільшити свій валовий внутрішній продукт у 1,5 - 2 рази. 

  Україна на шляху до набуття статусу члена європейського співтовариства має адаптувати українське законодавство до вимог ЄС. Таким чином Україна може на законодавчому рівні перейняти найкращий, перевірений на практиці, досвід країн, що уже протягом десятиріч успішно реалізовують державну енергозберігаючу політику. В цьому напрямку Держкоменергозбереженням завершується розробка змін та доповнень до закону України "Про енергозбереження". 

2. Розвиток Закону України "Про енергозбереження".

  Передбачається включення правових норм стимулюючого характеру з урахуванням практичного досвіду державного управління сферою енергозбереження країн Європейського Союзу. Будуть введені правові норми діяльності у сфері енергоменеджменту та енергообстежень, запровадження системи управління енергоспоживанням споживачів.

  Введення запропонованих вимог до нормативно-правового поля України дозволить забезпечити ефективне функціонування ринкових механізмів, які орієнтовані на ринок ціноутворення і більш повно відображають екологічні витрати та вигоди енергозбереження, стимулювання інвестицій у сферу енергозбереження, впровадження механізмів фінансування заходів підвищення енергетичної ефективності (введення податкових пільг, перфоманс-контрактних операцій), створення системи енергоефективного маркування енергоємного обладнання, запровадження посади енергоменеджера на підприємствах.

  Також хочу відмітити, що пропонується запровадження не просто вирвані із контексту окремі акти та статті законодавства ЄС у сфері енергозбереження, а механізми, що можуть бути легко адаптовані до українських економічних та правових умов, і, уже мають розуміння суб'єктів господарювання та отримали попередню підтримку органів державної влади. 

2.1. Фінансування заходів з енергозбереження.

  В умовах обмеженості обігових коштів підприємств, залучення інвестицій у сферу енергозбереження, на впровадження енергозберігаючої техніки та технологій є основною проблемою сьогодення в економіці України. 

  Перший практичний досвід діяльності УкрЕСКО, яка на практиці впроваджує у життя популярний в промислово розвинених країнах механізм енергозбереження на основі перфоманс-контракту та повернення коштів у результаті економічного ефекту, який досягається у замовника проекту, свідчить, що в Україні, попри недосконалість законодавчої бази щодо залучення іноземних інвестицій, є значний ринок для розгортання діяльності енергозберігаючих сервісних компаній. 
  Діяльність УкрЕСКО, свого роду український варіант класичної ЕСКО компанії [1], базується на принципі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною - механізмі загального забезпечення послуг з енергетичних обстежень, установки, експлуатації, технічного та фінансового обслуговування за рахунок інвестицій у підвищення ефективності використання енергії, при відшкодування витрат на ці послуги повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів. [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства].
  Використовуючи цей механізм власне підприємства не витрачають власних коштів на модернізація виробництва і, як наслідок, в подальшому зниженні енергоспоживанні. 
  На жаль, поширення такого виду діяльності і успішної роботи подібного механізму в Україні ускладнюється не тільки недосконалістю законодавства у цій сфері, але й відсутністю механізмів стимулювання та підтримки держави діяльності цього способу фінансування енергозберігаючих проектів. 
  Таким чином, здійснюючи адаптацію законодавства Держкоменергозбереження пропонує внести в Закон України "Про енергозбереження" додаткову статтю яка б визначила механізм стимулювання державою створення ЕСКО компаній та забезпечення сприятливих умов поширення механізму фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною, в тому числі через спрощення процедур отримання кредитів для ЕСКО компаній та оподаткування залучених коштів на основі особливих умов залучення інвестицій у сферу енергозбереження згідно законодавства.
  Передбачається, що механізм утворення, атестації ЕСКО компаній, порядок їх функціонування, процедуру отримання кредитів та перелік енергозберігаючих заходів, що реалізуються ЕСКО компаніями на які поширюється механізм пільгового оподаткування будуть визначатися у порядку встановленому законодавством. 

2.2. Добровільні угоди у сфері енергозбереження.

  В країнах ЄС широкого поширення набули добровільні угоди у сфері енергозбереження, яка заключається в добровільній діяльність галузей, об'єднань чи окремих підприємств та громадських організацій, підтримана з боку держави, щодо реалізації енергозберігаючих заходів, популяризації енергозбереження, вдосконалення системи енергетичного менеджменту. [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), 77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах, Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства].

 Правильне, направлене на стимулювання енергозбереження встановленням цін на енергію є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат. [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), 77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах, 82/604/ЄЕС: Рекомендація Ради від 28 липня стосовно заохочення інвестицій в раціональне використання енергії].

  Загалом весь механізм ціноутворення у ЄС спрямовано на підвищення ефективності використання енергоресурсів. Широко використовується механізм управління енерговикористанням споживачів, який є частиною більш широкого механізму планування розвитку енергетики регіону та включає в себе розгляд потреб як споживачів так і виробників енергії. Постачальники енергії поряд з продажем енергії пропонують також енергозберігаючі послуги, таким чином створюючи умови для виведення споживачів з пікових зон енергетичних навантажень та знижуючи необхідність у побудові нових генеруючих потужностях. Інколи, через політичні, соціальні чи економічні умови, для постачальників набагато простіше разом із споживачами скоротити споживання енергії ніж побудувати нові генеруючі потужності.

  Пропонується створення в Україні законодавчих підстав запровадження такого порядку утворення споживчих цін на паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на принципах: встановлення цін на паливно-енергетичні ресурси на основі їх реальної вартості, що будуть стимулювати максимальне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів та їх нераціональне споживання; заохочення постачальників наливно-енергетичних ресурсів до встановлення та застосування структури тарифів, що буде стимулювати зниження скорочення їх споживання; врахування у споживчих цінах енергозберігаючої складової ціни на паливно-енергетичні ресурси; коригування споживчих цін в залежності від якості паливно-енергетичних ресурсів. 

 Досвід діяльності у сфері енергозбереження в країнах Європейського Союзу свідчить про необхідність запровадження посади енерегоменеджера на промислових підприємствах [77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах] та проведення регулярного обстеження енергоємних підприємств та обладнання понад визначену величину [Директива Ради 93/76/ЄEC від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), Резолюція Ради від 15 вересня 1986 року стосовно підвищення енергоефективності промислових фірм держав-членів].

  В Україні уже сформовано мережу спеціалізованих енергообстежуючих організацій, діє Державна інспекція з енергозбереження і тепер пропонується завершити формування замкненої структури контролю, обстеження, надання рекомендацій щодо ефективності використання енергоресурсів та формування механізму фінансування енергозберігаючих заходів на законодавчому рівні.
  Пропонується визначити за необхідне наявність служби енергоменеджерів на енергоємних підприємствах, що мають забезпечити впровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах; реалізацію економічних механізмів енергозбереження у виробничій діяльності суб'єктів господарювання;заохочення керівництва до реалізації енергозберігаючих заходів, та підвищення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; участь у поширенні передового досвіду у сфері енергозбереження.
  Поряд з цим передбачається встановлення обов'язкових енергетичних обстеженнь підприємств з річним споживання паливно-енергетичних ресурсів понад визначену величину, що поставить служби енергоменеджерів на якісно новий рівень та безумовно вплине не роботу підприємства щодо підвищення ефективності використання енергоресурсів.
  Висновки обов'язкових енергетичних обстежень приймаються підприємствами до обов'язкового виконання та контролюються органом державного контролю у сфері енергозбереження. За невиконання висновків обов'язкових енергетичних обстежень на підприємства накладаються економічні санкції, що стягуються у встановленому цим законом порядку.

  Періодичність, порядок проведення обов'язкових енергетичних обстежень та величину річного споживання паливно-енергетичних ресурсів, що визначає обов'язковість енергетичних обстежень, встановлюється відповідно до законодавства. 

2.5. Енергоефективне маркування та сертифікація.

  Енергозбереження не в силі бути самодостатнім інструментом зацікавленості споживачів енергоресурсів до економії енергоресурсів. Побутові споживачі та промисловість часто мають свої специфічні цілі та завдання, що дуже часто не пов'язані з проблемою економного витрачання енергоресурсів, споживачі часто не мають достатньої інформації стосовно товарів, що їм пропонуються. Необхідно подолати непоінформованість споживачів енергоресурсів стосовно енергозберігаючої політики держави, переваг ощадливого використання енергоресурсів, наявності механізмів зацікавленості споживачів енергоресурсів у енергозбереженні та переваг енергозберігаючої поведінки. Дослідження показують, що третина споживачів віддає перевагу тій чи іншій моделі обладнання саме через поінформованість стосовно її енергоефективності. 

  Одним із таких механізмів поширення інформації про переваги енергозбереження є система енергоефективного маркування побутових товарів за величиною енергоспоживання. З цією метою ЄС прийняв Директиву 92/75/ЕЕС, обов'язкову для виконання всіма країнами членами ЄС. Система маркування не тільки інформує населення про об'єми споживання енергоресурсів але й стимулює виробника до виробництва більш енергоефективної продукції. Система маркування зараз охоплює основні побутові енергоспоживаючі товари та обладнання. Директивою введено обов'язкове маркування холодильників, пральних машин, сушилок, посудо- мийок, електродуховок, кондиціонерів, систем освітлення та водяних обігрівачів. [Директива Ради 92/75/ЄEC від 22 вересня 1992 року про вказування за допомогою маркування та зазначення стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів побутовими електроприладами].
  Держкоменергозбереження планує і в Україні, запровадити систему інформування споживачів стосовно енергетичної ефективності товарів, що пропонуються для продажі на основі енергоефективного маркування. Враховуючи досвід країн, що уже реалізовують вказану систему розробляється механізм визначення енергоефективності обладнання, впровадження та поширення енергоефективних етикеток [2]. 
  У цьому році буде розроблено стандарт України "Енергозбереження. Енергетичне маркування енергоємного обладнання. Загальні вимоги", який врахує рекомендації та директиви ЄС щодо впровадження даної системи. Таким чином Комітет реалізовуючи новий напрям енергозберігаючої політики в Україні повністю адаптує його до вимог ЄС.
  Для створення повної вертикалі законодавчого забезпечення цієї діяльності в Україні пропонується внести до Закону України "Про енергозбереження" додаткову статтю яка б врегулювала питання порядку здійснення маркування, встановлення переліку обладнання, технологій, матеріалів та будівель, що підлягають обов'язковому маркуванню та сертифікації, та механізм поширення інформації. Передбачається, що у випадку порушення порядку визначення показників енергоефективності та механізму поширення інформації порушники встановленого порядку маркування несуть відповідальність відповідно до законодавства. 

2.6. Сприяння розвитку когенерації.

  Доцільність децентралізації, при визначених умовах, виробництва тепло- та електроенергії, доведена всім спеціалістам у цій галузі в Україні. Такого ж висновку країни ЄС дійшли кілька десятиріч тому і продовжують стимулювати розвиток спільного вироблення тепла та електроенергії. [Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства, Рішення № 647/2000/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 лютого 2000 року, яким приймається багаторічна програма сприяння підвищенню ефективності використання енергії (SAVE) (1998-2002 роки].

  Пропонується включити ряд положень направлених на сприяння збільшенню комбінованого вироблення тепла і електроенергії та децентралізації систем теплопостачання для забезпечення побудови енергоефективних систем теплопостачання населених пунктів та зниження втрат паливно-енергетичних ресурсів під час вироблення та транспортування теплової енергії. 

3. Висновки.

  Аналіз здійснення політики енергозбереження в країнах Європейського Союзу вказує на розуміння ними важливості зниження споживання енергоресурсів та необхідність використання всіх можливих важелів впливу на цей процес. Хоча різні країни знаходяться на різних стадіях реалізації енергозберігаючих програм, відмічається чітка та послідовна тенденція стимулювання європейськими країнами підвищення ефективності використання енергоресурсів. 

  Набутий досвід роботи в цьому напрямку дозволив винайти та налагодити чітку роботу ряду алгоритмів, що дають можливість залучати до активної діяльності у сфері енергозбереження різні економічні, фінансові, та законодавчі механізми держави.
  Для країн, що здійснюють ринкові перетворення, в тому числі і для України, використання досвіду промислово розвинутих країн в області правового регулювання енергоефективності є багатообіцяючою можливістю прийняти адекватні законодавчі та нормативно-правові акти для ринкових умов. Це дозволить знизити енергоємність національної економіки, підвищити конкурентоспроможність та прискорити процес інтеграції в світову економічну систему. 
  Україна має використати цей досвід і одним з перших кроків у цьому напрямку буде адаптація Закону України "Про енергозбереження" до вимог законодавства Європейського Союзу. 

1. Розвиток нормативно-правової бази енергозбереження та створення механізмів фінансового забезпечення енергозберігаючих проектів. Суходоля О.М., Енергоінформ №1(81) січень 2001 р.

2. Запровадження в Україні системи енергоефективного маркування побутових товарів. Суходоля О.М., Енергоінформ №29(109) січень 2001 р.